Відумерлість спадщини

 

Відповідно до вимог ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Перехід відумерлої спадщини територіальної громади здійс­нюється лише на підставі судового рішення. До визнання спадщи­ни відумерлою майно описується і охороняється відповідно до за­кону. Заходи щодо охорони майна вживаються нотаріусом за місцем відкриття спадщини, а у населених пунктах, де немає но­таріуса — відповідним органом місцевого самоврядування (селищні, сільські ради).

На відміну від названої статті чинного ЦК України, відповідно до ст. 555 ЦК УРСР (1963 р.), який діяв до 01.01.2004 проводився перехід спадкового майна до держави на тих самих підставах, але без судового рішення. Це мало істотні недоліки. На сьогоднішній день дане питання вирішується тільки у судовому порядку, і у суді повинно бути доведено, що спадкоємці відмовились від прийняття спадщини, не прийняли її, відсутні спадкоємці за законом або за заповітом, або вони усунуті від спадкування.

Нині норми чинного законодавства не передбачають видачу Свідоцтва про право на спадщину територіальній громаді. Рішен­ня суду є єдиною підставою переходу майна у комунальну влас­ність громади. Отже, територіальна громада набуває права влас­ності на відумерле майно не в порядку права на спадкування, а на підставі судового рішення, яким воно визнано відумерлим.

Право на подання заяви про визнання спадщини відумерлою має орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини є ос­таннє місце проживання спадкодавця, а якщо місце проживання не відоме, то за місцезнаходженням нерухомого майна або основ­ної його частини. За відсутності нерухомого майна — за місцезна­ходженням основної частини рухомого майна. Так, наприклад, якщо будинок знаходиться у Корабельному районі м. Миколаєва – до суду має право звернутись Корабельна районна адміністрація виконкому Миколаївської міської ради.

Варто нагадати, що під поняттям «майно» вважається окрема­ річ, сукупність речей а також майнові права та обов'язки. У разі переходу відумерлого майна до органу самоврядування воно набу­ває статусу комунальної власності.

Слід зазначити, що у даному випадку це не є спадкуванням територіальною громадою майна. Спадкування територіальною громадою або державою майна відбувається,  якщо спадкодавець заповість їм своє майно (повністю чи частково) в установленому порядку. Внаслідок заповіту держава або територіальна громада набуває прав спадкоємця. Прийняття ними спадщини здійснюється на загальних підставах з дотриманням процедури подання заяви до но­таріальної контори та строків прийняття спадщини.

Враховуючи особливе положення держаних або територіаль­них органів самоврядування, вони не мають права відмовитись від спадщини на користь іншої особи. Отже, перехід у власність до за­значених органів речових прав (майна) у таких випадках оформ­люється через нотаріальну контору видачею Свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

У разі включення спадкодавцем до за­повіту частки майна, успадкованої фізичною особою, інша частка за рішенням суду як відумерле майно може перейти до відповідної місцевої територіальної громади.

 

Заява про визнання спадщини відумерлою розглядається в по­рядку окремого провадження, відповідно до вимог статей 235, 274-278 ЦПК України.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається лише після спливу одного року з дня смерті спадкодавця або з дня ого­лошення судом його померлим відповідно до вимог ч. З ст. 46 ЦК України. Настання смерті спадкодавця має бути підтверджене свідоцтвом про смерть (актовим записом РАЦС) або судовим рішенням.

Перехід відумерлого майна у комунальну власність надає право територіальній громаді на повне розпорядження ним. Відповідно до закону таке майно може залежно від його призначення бути пе­редане в користування іншим особам, в оренду, відчужене (прода­не) тощо. Водночас набуття права власності зобов'язує терито­ріальну громаду нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

Згідно із ч. 4 ст. 1277 ЦК України відповідний орган місцевого самоврядування зобов'язаний задовольнити вимоги кредиторів, що заявлені в установленому законом порядку. Зокрема, цей орган територіальної громади має відшкодувати майнову шкоду (збит­ки), завдані спадкодавцю за його життя, а також відшкодувати мо­ральну шкоду. Відшкодування якої переходить як обов'язок перед потерпілим лише за умови, якщо шкода (моральна) була при­суджена спадкодавцю до його смерті.

Власник відумерлої спадщини тим часом, зобов'язаний сплати­ти кредитору неустойку (штраф, пеню), якщо вона була стягнена судом за його життя і не відшкодовувалася. Відшкодування майно­вої та моральної шкоди, завданої спадкодавцю, може бути лише у межах вартості спадкового майна, яке за судовим рішенням як відмерле майно перейшло у комунальну власність. Розмір відшко­дування може бути зменшеним за позовом органу місцевого само­врядування, якщо її вартість виявиться непомірно великою, порівняно із загальною вартістю відумерлого майна.

Визнання відумерлим спадкового майна, якщо воно знаходиться за кордоном, але належало померлому громадянину України є складним.

На практиці виникають труднощі з питанням належності віду­мерлого майна за кордоном, якщо його власником є громадянин України. За цих обставин враховується положення міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України. Зокрема, згідно зі ст. 49 Конвенції про правову допомогу та правові відноси­ни у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаною країнами СНД 7 жовтня 2002 р., перехід відумерлого майна до держави, громадянином якої був померлий, поширюється лише на його рухоме майно. Якщо відумерле майно є нерухомим (кварти­ра, будівлі тощо), воно переходить у власність країни за місцезна­ходженням такого майна в порядку, встановленому законодавст­вом цієї держави.

Охорона спадкового (відумерлого) майна здійснюється на за­гальних підставах відповідно до статей 1283-1284 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

У разі наявності відомостей про відсутність спадкоємців но­таріус за зверненням територіальної громади або за своєю ініціативою, вживає заходів до охорони спадкового майна. Отже, за місцем відкриття спадщини нотаріус проводить опис спадщини, про що складає акт опису, до якого включається усе майно, що зна­ходиться в квартирі, будинку, іншому приміщенні. Якщо при описі надходять заяви заінтересованих осіб про належність їм окремих речей, цінностей, нотаріус має робити запис про це в акті опису і роз'яснити про їх право звернутися до суду про виключення тако­го майна із опису.

У населених пунктах, у яких немає нотаріуса, заходи щодо охо­рони спадкового майна вживають органи місцевого самоврядуван­ня. Гроші та цінні папери здаються в депозит нотаріуса. Якщо у складі спадкового майна є золоті вироби, срібло, інші дорогоцінні вироби, метали, а також акції, векселі, облігації, депозитні серти­фікати, боргові розписки, акредитиви тощо, нотаріус, на прохання заінтересованих осіб, здає на зберігання до установи банку.

У разі наявності у померлого цінних рукописів, літературних праць тощо, які мають наукове або історичне значення, нотаріус за окремим описом здає на зберігання до відповідних установ, музеїв, інших місць можливого зберігання, або опечатує і повідомляє ор­ган територіальної громади про необхідність зберігання докумен­тів до прийняття судового рішення про відумерлість спадщини.

Включені нотаріусом до опису спадкового майна зброя, боєприпаси, вибухові речовини, засоби самооборони (газові та гу­мові пістолети тощо) передаються до органів МВС.

У разі потреби догляду за майном чи утримання його в належ­ному стані (квартира, будинок тощо) нотаріус за заявою місцево­го територіального органу (за відсутності спадкоємців) укладає договір на управління спадщиною, який діє до прийняття судом рішення про визнання спадщини відумерлою або до скасувальної обставини, що припиняє дію договору (ч. 2 ст. 212 ЦК України).

Договір на управління спадщиною може бути припиненим у разі подання заяви спадкоємців про прийняття спадщини, поста­нови судового рішення про визнання за фізичною особою права на спадщину, про визначення додатного строку для прийняття спад­щини, відмови суду у визнанні спадщини відумерлою. Договір на управління спадщиною може бути також припиненим, якщо но­таріусом буде прийняте рішення про вжиття заходів до охорони спадкового майна, або відповідний орган місцевого самоврядуван­ня за місцем відкриття спадщини, там, де немає нотаріуса, візьме на себе обов'язок щодо охорони такого майна.

 

Головний спеціаліст відділу нотаріату Бєлік Л. П.,