Видача свідоцтва про право власності на частку

у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, але не слід робити висновок, що у всіх випадках, коли частки у спільному майні не встановлені, відповідне майно є об’єктом спільної сумісної власності. Зокрема, ч.2 ст. 357 ЦК установлює, що можливі такі випадки, коли розмір часток не визначається ні законом, ні договором, та повинен визначатись відповідно до вкладу кожного із співвласників  у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Спільна сумісна власність може бути спеціально встановлена тільки законом або договором. Статті 60-73 Сімейного кодексу України визначають підстави набуття права спільної сумісної власності, порядок здійснення такого права та поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності.

Стаття 74 Сімейного кодексу визнає право спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Інше може бути встановлено договором між ними.

Визнається об’єктом спільної сумісної власності майно, набуте в результаті спільної праці членів сім’ї. Інше може бути встановлене договором, укладеним у письмовій формі. Це формулювання дає підстави для висновку про те, що порушення в цьому разі вимоги закону про письмову форму договору має наслідком можливість визнання договору недійсним судом. Тут не можуть застосуватись загальні правила про наслідки порушення вимоги закону про письмову форму правочину.

За загальним правилом, володіння та користування майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, здійснюється спільно. Проте співвласники не позбавлені права домовитись про роздільне володіння та користування спільним майном . Співвласники при цьому вправі домовитись і про розмір компенсації на користь одного чи декількох із них  у разі надання йому меншої частини спільного майна у  користування. Не виконання обов’язку, що виникає на підставі такої домовленості, може тягти  стягнення відповідної грошової суми за рішенням суду.

Співвласникам надається право на свій розсуд у будь – який час заявити вимогу про виділ частки майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, в натурі. Але з урахуванням ч.3 ст.6 ЦК співвласники вправі відступити від цієї норми  та домовитись про обмеження цього права упродовж певного часу. 

Не викликає сумнівів, що поділ майна подружжя або виділ з нього частки мають здійснюватися лише шляхом укладення дружиною та чоловіком відповідного договору. Проте в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказано, що нотаріус на підставі письмової заяви подружжя видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на частку в спільному майні, набутому ними за час шлюбу. Кожна дія, яка спричиняє виникнення певних правових наслідків, має відповідну юридичну кваліфікацію. Як поділ, так і виділ майна подружжя не можуть бути кваліфіковані інакше, ніж двосторонній правочин (договір), тобто погоджена дія двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 ЦК України). Письмова заява подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні - це певною мірою завуальований договір про поділ майна. Протягом багатьох років саме таким чином (не шляхом укладення договору) оформлювалися дії подружжя. Це пояснюється загальним ставленням до договорів в сімейному праві, яке панувало за радянських часів. Сімейне право визнавалося окремою від цивільного права галуззю права, в якому не було місця цивільним договорам.

Умови поділу майна подружжя або виділу з нього частки можуть бути передбачені в спеціальному договорі про поділ майна, або визначатися у шлюбному договорі подружжя. Різниця між цими договорами полягає в тому, що предметом договору про поділ є майно, яке вже належить подружжю на праві спільної власності, у той час як умови шлюбного договору можуть стосуватися майна, яке подружжя придбає у майбутньому і яке є відсутнім на момент укладення договору (див. п. З коментаря до ст. 97 СК України). У зв'язку з цим умови шлюбного договору можуть мати менш визначений характер і моделюватися за принципом умовних правочинів («...якщо за час шлюбу сторони одержать за договором купівлі-продажу автомобіль, то у разі його поділу, частка дружини буде складати 2/3, а чоловіка - 1/3 в праві на це майно»). Якщо у майбутньому виникне необхідність поділу майна подружжя, то сторони мають керуватися шлюбним договором за виключенням випадків, які передбачені законом, зокрема (ст. ст. 102, 103 СК України).

У разі смерті одного з подружжя  свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової згоди другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину майна.

У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий з подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз’яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим.

Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули до нотаріальної контори, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим. Така відмітка підписується спадкоємцями.

Якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається при наявності дозволу органів опіки і піклування.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини, при цьому нотаріус вимагає, крім свідоцтва про смерть, документ, який посвідчує шлюбні відносини свідоцтво про шлюб).

На примірнику свідоцтва про право власності, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса, робиться відмітка, у якій зазначаються найменування поданого для огляду документа, його номер, дата та найменування юридичної особи, що його видала.

Видаючи свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, нотаріус роз’яснює про необхідність подачі цього свідоцтва для державної реєстрації у відповідний орган.     

Державний нотаріус

Третьої миколаївської

державної нотаріальної контори                                             С.П. Фоменко