Посвідчення заповітів

 

           Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, підписаний особисто заповідачем, із зазначенням місця і часу складення заповіту.

          Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.

           На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 ЦК України). Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою. Свідки можуть бути з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус, особи, на користь яких складено заповіт, члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

           Нотаріус, інша особа, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки. А також фізична особа. Яка підпису. Заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту (ст. 1255 ЦК України).

          При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

          Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечить чинному законодавству. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Проте заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше нерухоме майно, зобов’язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною. Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, з її поведінкою (наявність ін. спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.

            Нотаріус при посвідченні заповіту зобов’язаний роз’яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов’язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.

            Нотаріус повинен роз’яснити заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.

           Заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані в установленому законодавством порядку, підлягають обов’язковій реєстрації  в Єдиному реєстрі заповітів, спадкових договорів та спадкових справ у порядку, установленому Положенням про Єдиний реєстр заповітів, спадкових договорів та спадкових справ. 

 

В. о. завідувача

П’ятої Миколаївської

державної нотаріальної

 контори Н. В. Коваленко